Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Гарно пишете. Можна одне зауваження? Постарайтеся уникати "слів-наповнювачів", тобто слів необхідних тільки для збереження розміру у рядку. "Моя надія мов те листя опада," Слово "те" у даному випадку вимагає порівняння (яке?), якого у вас не має (а листопад у третій строфі стоїть надто далеко, на мою думку, щоб зв'язати усе разом). Мені здається, що краще було б сказати: моя надія наче (ніби) листя опада, то тоді в поєднання з виразом "чекаю снігу" рядочок звучав би краще. А Ви як думаєте? Комментарий автора: Дякую! Так дійсно краще... Я врахую Вашу пораду.
Місіонерам Господа Ісуса - Василь Мартинюк Ці вірші я присвятив усім місіонерам. Але коли їх писав, то мав на увазі перш за все місіонерів "Голосу надії", з якими спілкувався і яких найкраще знав. Зокрема, коли писав перший вірш, то перед очима мого серця були Віталій Онищук та Любов Онищук - рідні брат і сестра, що звіщали Добру Новину в далекій холодній Республіці Комі.
Поэзия : *** - Анастасия Стайкова Однажды я вдруг поняла, что жизнь не принадлежит человеку! У меня ещё не было конкретных мыслей о Боге. Просто "случайно" родилось это стихотворение, я стала над ним думать и поняла эту простую истину) Я поняла вдруг, что всё может в любой момент вдруг раз, и закончиться... И я ничего не смогу изменить, ничего поделать с этим сейчас...
Но дальше этого мои мысли тогда не пошли, я "побоялась" немножко, но ещё тоже не услышала призыва, а пошла себе жить дальше))
